Лезом по пальцях до самих кісток,
Болем пронизаний кожен ковток,
Якесь божевільне безладдя думок,
Що мозок і череп спричинюють шок.
По шиї стікає розлите вино -
Випалює шкіру, лишає тавро.
Без аквалангу пірнаю на дно.
Що там чекає? Мені все одно.
Болем омите ревіння душі.
Ти поглядом щирим навік заглуши.
11/04/2002
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=19719
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.09.2006
автор: Ольга Мельник (Legenda)