Я сиділа мовчки / і гортала книжку,
Раптом в час ранковий / Муз до мене сів.
Хлопець він капризний,
Женя чи Мишко він, –
Крилами своїми
Поряд тріпотів.
«Усміхнись, красуне!
Бо тепер єдині.
Як вода, повітря
На життя стежині.
По дорозі йдемо,
Ти ідеш зі мною,
Ніжу одкровенно
Я тебе порою!
Ми повірим в диво:
Бачити повинні,
Що люблю вродливо
Лиш тебе я нині!
Ми побачим диво!
Обіцяю, квітко!
Встелю норовливо
Квітом стежку в літо.
Тільки, мила, вір бо,
Будь лише зі мною..
І щасливі ніби
Будемо в любові.
Тільки будь зі мною!..».
Крилами ласкавими
Ніжно тріпотів.
І в душі мов чарами
Чувся ніжний спів.
Дівчина красунею,
Виросла як, стала.
Світить небо струнами –
Тільки не кохала.
«Я тобі дарує квіт
Поетичний – й пісню!».
Він прохав любити вись –
Дівчину. Невтішно
Він прохав – слова в любов
У листах бриніли.
Чи слова – лише бутон:
Чи Амура стріла?
«Так даруй це літо,
Спеку подаруй.
Я прошу привітно,
Та мовчу... Зорю
З неба чи прохаю?
Що несу взамін?
Постіль чи – квіт раю
Сну, жаги весни?
Усмішку дарую,
І за все пробач.
Віршами цілуєш,
Не журись. Хіба
Серце розквітає
У сонетах знов,
Щоб для нас світання
Втілило любов!».
На плечах – лілея,
Голос затремтів;
Вічна їхня мова,
Діалог в житті.
Вірити у силу
Весен-почуття,
А взамін – дар-крила
І зимовий дар.
Квіти запалали,
Усмішка несе
Мрії світлі далі,
Почуттєвий сенс.
Щоб злітати в літо
Ніжності й навік
Мріями зрадіти:
«Мій душевний світ...».
«Вибрала тебе, як творчість!
Не душі тягар
Ти для мене. Серце хоче
Вірити в літа,
Де цвіте любов як зірка
Всесвіту мого,
Як півонія й нагідка
Чи душі вогонь...
Як конвалії весняні
Вірили в красу
Життєдайного кохання!
Не в життєвий сум.
Як серця в цей час злетіли
В сьомі небеса!
Чи дев’яте небо – білий
Всесвіт? Не згасай,
Не тривож мене, навіки
Дар є твій в мені.
Є твоє холодне Світло!
Крила білі й німб.
Ти листи мені напишеш,
Я читаю всі листи.
Як цвіли весняні вишні!
Всі романи втілиш ти
У красу поезій Муза!
Я любила завше, Муз,
Наші вірші. Наша дружба –
Мудрість. Промінь не тамуй
Сонця денного... Навіщо
Ти чаруєш й пишеш, пишеш?..».
Поряд наше є натхнення,
Зошити та ноутбук.
Чи чарує сила неба?
Чути музику... Чи звук.
Голос Муза – надихати
На романтики світи.
Все життя аби писати!
І кохання віднайти.
03.04.2010. 11.12.2025. 15:49.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196597
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2010
автор: VitaLina