Знову прокинусь... відроджена мовби,
Знову я стану... як інша немов.
Та не потрібні... нам інші дороги,
Прагну як бути з тобою в любов.
Кожен закон непростий, та не звичай.
Кожне життя, що є спите до дна.
Буду навіки я вірною – кличеш:
Вірною я є для тебе, однак.
Тільки не звично на стезі як осінь
Листя жовтаве нам скинути враз.
Небом й Зорею проснуся. Здалося?
Тільки найперша! Не друга в цей час.
Слово, що перше. Або дріб’язковість.
Знаєш, обмеження в крові кипить.
Це є страждання... Життєве? Розмову
Не прокричати – люби. О, мій світ...
І не обмеження, і не надміру.
Я королева уявних світів.
Бо всі закони земні – як до вітру
Досі не звикла. Мені говорив?
04.06.2010 / 10.12.2025. 18:03.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196538
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2010
автор: VitaLina