Ти мене не зрозуміла...
Так гадаю, тільки я!
Але я не сумнівався,
Що ми вже одна сім"я.
Ти мене не зрозуміла...
Скрипить серце мов замок.
Близько все береш до тіла
- полонянка тих думок.
Нехай краще серце бється,
від кохання і злиття...
Відпусти, нехай ікнеться,
най іде у забуття.
Хай цвіте трава - полин,
стежка до тієї смути.
Нехай квітка проросте,
треба йти і все забути...
Так забути, Ангел мій!
Хочу я порозуміння,
бо я люба тільки твій!
Я зібрав усі каміння?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196405
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2010
автор: Урюпін Анатолій Іванович