Дивні бачу я сни...
Та, коли просинаюсь, -
Все навколо тяжіє буденним.
У просонні весни,
Я тобі сповідаюсь,
Що ти в світі – найкраща у мене.
І немає доріг,
По яких я до тебе -
Не добіг би... Бо, вітром летів!
Щоб упасти до ніг,
Прославляючи небо,-
Що ти є у моєму житті…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196401
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2010
автор: Андрій Бабич