Приреченість.
Вона вбиває оману святості.
Загублена,
яку шукати безглуздо в радості.
Чужа-
така яскрава й разом невидима.
Твоя-
лише хвилину тривогу битиме.
Ні з ким-
давно набридли слова без щирості.
Ось так...
І звідки взяти тепер сміливості?
Кому
віддати в руки слова обшарпані?
Тобі-
на автоматі нервово набрані.
Ці сни...
Я їм не вірю,як власній вірності-
Там ти...
в моїй безглуздо-ранковій сірості.
Боюсь...
в слова вдягати щось ще непізнанне.
Чужа
тобою створена і пронизана...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196288
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2010
автор: Biryuza