Я божеволію поволі,
Я сковую свій страх
Лишаю поряд правду,
Що залишає біль…
Я мрії розбиваю,
Як дотик до вогню,
Лишаючи лиш попіл,
Що нагадує любов…
Я подумки навмисне,
Жаліючи цей світ,
Загадую бажання,
Що не здійсняться, ні…
Я з вірою до щастя,
Як з крилами до раю,
Лечу у снах бо знаю,
Що я не безнадійна…
Я намагаючись змінитись,
Як з ангела у демони,
Моя душа збрехала,
Що ж з іншою тепер?
Я думала вернутись,
Як сонечко з рання,
Та відчуваю що вже пусто,
У серці не твоя…
Усе поволі гасне,
І світ дедалі інший,
Стають чужими друзі,
А щастя неможливим…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196021
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2010
автор: Olenka