Опуститись на землю
і додати ще солі.
Кволі, ніжні
Руки долі.
НЕСПРОМОЖНІ.
Стукати моїм серцем.
Не завжди
Вічність пахне смертю,
Частіше мить
пахне всю вічність
потім,
коли вже пізно.
Опуститись,
випити кави,
скинути з себе одяг,
дихати воду і планувати
ЗМІНИ.
Лінії на руках
між стовпами на вулицях.
Яка різниця,
що буде завтра?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195884
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.06.2010
автор: Мойра