Прилив крові у мозок,
а там ще один поштовх…
На злет, на падіння,
на ще одну дозу…
Тебе… увібрати у кров,
стиснути дротом каміння…
Це ти прийшла юна знов,
і крала години прозріння.
Журливо кричала листами,
наркотиком вперлась у вила.
Це ми загорілись – пропали!
Програма… а дальше реклама.
Вино помутніло від снів наркомана…
Такого пропащого,
забрала в оману.
Шприц, у вену, а дальше до серця…
По тілі, у мозок… він вже не чує.
Світ за очі вели по трапеції…
До неї, по ще одну дозу…
від неї… до раю,
тіло корчить –
воно вже вмирає.
Навічно… назавжди… у вічність…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195646
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2010
автор: Роман Штігер