Рідна мова, немов би струмок
Ллється широко, дзвінко і вільно.
Крізь століття йшла вверх, до зірок,
Сильна стала вона й самостійна.
Піднялася нарешті з колін
І розправила спутані крила,
Щоб летіти супроти вітрів,
Що забрали колись її силу.
Із криниці надіїї вона
Втамувала зболілую спрагу
І молитов забуті слова
Нам простили помилки і зраду.
І, як мати, прощає дітей,
Нам прости і страх. і невдячність,
Й те, що ми у болотах ідей
Заблукали, і нашу ментальність.
Дарувала нам мудрість й терпіння
І надію й надійності міць,
Щоб ніколи уже на колінах
Не схиляли ми голову ниць.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195382
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.06.2010
автор: Радченко