Стомився серцем, і душею,
навіть дуже.
Тобі тільки про це я розповім,
мій милий друже.
Не може більше серце моє,
плакати, томитись.
Воно, як чеський кришталь,
може розбитись.
Воно, як пташка в клітці,
тужить, бється.
Тобі тільки одній, гадаю
обізветься.
Як жайворонок у небесах,
високо літає.
Мов пламенний вогонь в печі,
іскриться і палає.
Під сімома замками томиться,
у смутку й тузі.
Кричить допоможіть скоріше,
милі друзі.
Але ніхто не чує його, мабуть
що напевно?
То значить що й кричить,
теє серце даремно.
Мабуть що треба, все життя
передивитись.
Так, треба вірити в любов,
Богу молитись.
Іти завжди вперед, поки твої
ступають ноги.
Не дивлячись ні на роки,
ні на круті пороги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194924
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.06.2010
автор: Урюпін Анатолій Іванович