Сумує знову ніч,бо вітер
Зірки в кишеню позбирав.
І плаче ставня не прикрита,
Та й дуб, як дід старий, кректав.
А темна ніч, немов черниця,
Все молиться своїм богам,
Щоб повернувся любий Місяць
І лиш її одну кохав.
І проклинає ніч самотність,
Благає:"Діточок віддай".
Шепоче:"О, проклята гордість".
Й до ранку молиться богам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194849
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.06.2010
автор: Радченко