вбиваюсь вже кадрами минулого
де краплями стікає по щоці роса
а я все бачу спогади такими недолугими
такі мов пензлем гралася весна
і те що серцю миле бриніло у піснях
я змию кадри всі із цього кінофільму
давайте всі разом втечемо від нас
як завжди бігтиму туди де тихо і вільно
почую спів пташиний обіймусь із тобою
моя мамо куди втікає час востаннє
скажи мені що сильно любиш… знаю
що життя не вічне і кадри вже відтануть…
як весняний сніг опісля сильної грози
яка буде просити помочі у теплого літа
а я буду вже зі своїми там дітьми
гратися і згадувати Вас з печаллю з вітром...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194762
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.06.2010
автор: Роман Штігер