Як ти усміхнешся -
і я усміхнуся.
У небо піднявшись,
уже не журюся.
До самого сонця
полину, полину
і рясно дощами
на землю я злину.
А ти - моя, крапле,
назавжди вже, мабуть.
Так разом полинем
під вітру виспіви.
До самого сонця
полинем, полинем
і рясно дощами
на землю ми злинем.
Нас вітер гойдає -
то вгору злітаєм,
то падаєм низько,
й земля нас приймає.
Будь тільки зі мною,
нікого не слухай.
А злива - стіною.
О, де ти, подруго?
До самого сонця
полинем, полинем
і рясно дощами
на землю ми злинем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194736
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.06.2010
автор: berest