( з циклу " формула життя" )
Сонце в кишені у хмар,
п"ятаком закотилось в куток,
щоб намацать там дірочку,
щоб крізь неї втекти,
напиваючись вітру
І забувши про втому
святкувати до ранку...
А потім кружляти
поміж будинків
дітям на радість,
аби гралися ним,
як м"ячем,
беручи у долоні.
І сміялося Сонце, стрибаючи зайцем
на поверхні мрійливого чаю,
який вип"ю я зранку.
Щоб до смерку було мені тепло
І щоб очі світились,
немов оте сонце...
А ти - щоб кохав
відчайдушно і щиро,
бо промінчик ковзнув по душі.
І з"явилось там зерня
золоте і дорідне.
Воно з часом потужно і стрімко
проросте і заквітне
пречудова духмяная квітка -
так народилося Сонце!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194149
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.06.2010
автор: gala.vita