Коли ми житимемо в морі.
Коли зруйнують світ людські думки.
Я забреду повінця в твої сни.
Тоді я зникну з твого кругозору.
Коли поспопеляють всіх поетів,
за те, що словом малювали почуття.
Тоді я відлечу немов ракета
за межі твого світу в небуття.
Коли між синім небом і землею
залишиться ступити лише крок,
залишиться всміхнутись до зірок,
тоді я визнаю, що не була твоєю.
За межами реальності й турботи
нехай зупиниться усе чуже габою.
Тоді забуду я про наші кроки,
а зараз дихаю лише тобою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193574
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.06.2010
автор: тепла осінь