Я бачив рай на чужині,
Але не міг я бути там
І так хотілося мені
Ступить по їхнім берегам.
Я бачив зрадника в собі,
Але не міг я бути ним
І хто блукав у цій журбі,
І хто лишався ще живим…
Усі помчали хто куди
Залишивши свій рідний дім,
Бо для досягнення мети
Погано жити було в нім.
В мені лунали голоси
Дурили голову мені
І я сп’янілий від краси
Поплив у старому човні.
Чому так вабило мене
Оте невідоме життя?
І я завершивши турне
Не міг знайти каяття.
Я не картав себе за те,
Що линув серцем десь туди
І моє рішення просте
Це лиш страховка від буди.
Я віру що настане час,
Коли покину геть усе
І є багато дуже нас
Усіх нас доля занесе…
Я вже втомився від того
Що так переслідує мене…
Старого човника свого
Заберу в щось чарівне…
Я бачив розкіш у житті,
Але я не купався в ній
І дещо маю на меті
Та довго ще до тих подій.
Я бачив мрію на папері
Пройшов міраж – кінчився сон
І хтось закрив великі двері,
Бо існував ніби закон.
Я бачу що я не той,
Ким мав би справді стати
Нейтральний вигаданий герой,
Який продовжує в тіні блукати.
2002
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193428
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.06.2010
автор: sashassop