І знову дощ сльозами щастя
Полоще радість навкруги,
Земля порепана від зради
Приймає крапельки весни.
До цього вітер її зрадив,
Він став як лютий суховій -
Вологу висушив останню
З очей прекрасних, живих мрій…
Він став самотнім в своїй злості,
Він так зненавидів себе,
За свій колючий довгий подих,
За те, що знищував живе…
Земля стогнала в дикім болі
І божеволіла ві сні
Вона чекала навіть смерті
І все ж благала про дощі,
Заплакав він у покаянні,
Приніс на крилах знов дощі,
Що йдуть на подиху кохання,
Як ніби пишуться вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193397
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.06.2010
автор: теліс