Метелики кругом літали
Квітки приваблювали їх
Аромат оточенню дарували,
А метеликам було не до втіх.
Чомусь журилися вони
Ховаючись за пелюстками квіток
Їм бракувало ще весни
І співу ранніх пташок.
Легенькі крила з фарбою у парі
Несуть маленьку комашку
Вона потонула у білій хмарі
Та натрапила на пташку.
Спостерігаючи за чудом природи
Потрохи визнаєш що неуважний,
Існують правила і перешкоди
Їх об’єднав закон поважний.
І ми самі того не знали,
Що покорилися йому
Спільне може мали,
І не залишали природу саму.
Вносили суттєві зміни
Хоча не бачили того…
Шкода виснаженої України
Та оточення свого.
Встановивши закон власний
Забули про усе святе
Світ став не прекрасний
Знову розруха іде.
Ми думаємо що щось будуємо
Та хибні думки як завжди,
Насправді ми збудоване руйнуємо
Йдучи до власної мети.
Увесь цей світ – це тонка павутина,
Вона гойдається від подиху вітрів
І постає невизнана картина –
Мусорних гір, і грязних морів.
Та це нікого не хвилює
Усі заклопотанні життям
Загублений метелик сумує,
Бо залишився знову сам.
Тинялася кругом комаха
Шукаючи пригоди нові
Світила її цинкова бляха
За наміри невірні та прості.
Тонули всі в своїй роботі
І мали певну насолоду,
Тонули у густім болоті
Та далі нищили природу.
2002
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193242
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.06.2010
автор: sashassop