Так високо не залітав ніхто.
Там ангелів далеких крила.
Без відчаю, страждань і так давно
невинно, жадано туди хотіла.
Десь ароматом пройдених дощів
замліють спалахом туманним ночі.
А пам'ятаєш ти колись мені відкрив,
що в мене в колір неба - очі?..
Між нашими "люблю", "цілую" і "прощай",
десь загубились всі буденні долі.
А небосхил ще досі грає на печаль,
і хочеться з тобою більше волі.
Над марними висотами людей
ніхто піднятись щиро так не зможе.
Світанком-проліском згоряє день.
І тихо вечір серцю щось шепоче.
Літаючи, ми разом так давно,
шукали і губили, все як треба...
знайшли і розгорнули полотно,
відкрили двоє наше сьоме небо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193234
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.06.2010
автор: тепла осінь