Весна і сад

1
Сади  зелені  навкруги
Щебечуть  з  радості  птахи
Що  повернулися  додому,
Бо  сумно  в  краю  тому.
Хоч  тепло  було  зимувати,
Але  продовжують  кохати
Свою  землю  рідну
Чорну  Україну  плідну.
Солодкі  і  гіркі  плоди
Росли  від  чистої  води,
Колосилася  пшениця  золота
Цвіла  потрохи  держава  молода.
Весна  хороше  віщувала
Погоду  гарну  дарувала,
А  вітер  розганяв  блакить,
Ніхто  тепер  уже  не  спить
Усі  весною  захопилися
І  мабуть  помилилися.
Та  це  нікого  не  засмутило,
Бо  сонечко  тепло  світило,
Сіяло  свої  промінці
Ставило  рум’янець  на  щоці.
Милувавшись  зеленими  садами
Пам’ятав  що  за  морями
Маленький  острів  розташований
І  там  у  глибині  сад  похований;
Це  сад  весни  зеленої,
Це  місце  любові  шаленої.
2
Скажи  мені  моя  весна
Чому  мелодія  сумна
У  серці  моєму  бринить,
Коли  буде  щаслива  мить?
Де  я  нарешті  побачу
Свою  прекрасну  вдачу?
Весна,  будь  ласка  зігрій
Зернятко  моїх  мрій,
Глибоко  в  землю  посади,
Але  прошу  не  треба  води.
З  нього  виросте  садочок
Там  буде  текти  струмочок…
Весна  панувала  вічна,
Бо  сила  якась  потойбічна
Допомагає  мені  зберігати
Те  що  я  боюсь  втрачати.
Оживи  в  зелених  пелюстках,
Заспівай  на  піщаних  берегах.
Пісеньку  кохання  подаруй
Красою  світ  цей  зачаруй,
Весна,  благаю  тебе
Нехай  це  небо  голубе
Не  ляє  на  зернятко,
Хай  підросте  ще  малятко.
Весна,  подаруй  сад…
Я  готовий  віддати  назад
Усе  що  не  належить  мені
І  дні  ці  чарівні
Прикрасять  тебе  і  мене,
Усе  що  було  мутне
Очиститься  весною,
Засяє  новою  красою.
3
Весна,  що  ти  принесла?
Чому  не  витираєш  чола,
Коли  важко  так  працюєш,
Коли  нове  щось  будуєш?
Сади  так  гарно  зеленіли
Сказати  щось  вони  хотіли
Та  мови  природної  не  розумів,
Але  збагнути  сказане  хотів.
Гуділи  бджоли,  мед  збирали
Вони  весну  довго  чекали.
Це  золота  пора  для  них
Як  добре  що  я  встиг
Побачити  перетворення  нове;
Спішило  все,  усе  живе
Мало  невідкладний  план,
А  може  це  був  лиш  обман?
Здібності  високо  оцінюю
Доповнюю,  а  не  змінюю
На  щось  своє,
Яке  красу  весняну  вб’є.
Тихо  за  всім  спостерігав
Весні  чудовій  не  заважав,
А  допомогти  якось  хотів
Протягом  весняних  днів.
Весна  розкрасила  садок
Садок  від  дощу  намок,
Він  чекав  дощу
І  натішився  ним  досхочу.
4
Пам’ятаю  про  весну,
Коли  навіть  засну
І  сниться  прихід  весни,
І  бачу  гарні  сни.
Пора  прийшла  до  нас  усіх
Щасливий  лунає  сміх,
Він  про  кохання  нагадав
Яке  кожен  тепер  дістав.
Пам’ятав  стежки  підпільні
Де  почувалися  ми  вільні
Нас  познайомила  весна
Нас  зблизила  лиш  вона.
Дякую  весна  тобі  за  все,
Що  мені  кохання  принесе
У  ці  тепленькі  дні,
Коли  зосталися  одні…
Пора  краси,  пора  любові
Радію  загадковій  мові
Вона  багатьох  поєднала
Весна  для  нас  її  дістала.
В  садку  пташки  щебетали
Про  прихід  весни  знали
І  дочекалися  такої  зміни,
І  повернулися  до  України.
Кохайте  весну,
Запаліть  стару  сосну,
Щоб  шлях  освітила  вам,
Щоб  не  потрапити  вовкам.
То  була  весна…
Лиш  для  нас  одна
Пора  гарна  така,
Але  трохи  гірка…
5
Хмари  плакали  дощем
Знову  разом  ідем
Назустріч  ранній  весні.
Зимові  закінчилися  дні…
Болото,  калюжі  кругом
З’явилися  сьогодні  бігом,
Весна  плаче  за  зимою,
За  рідною  сестрою.
Благаю  весна  не  плач
Вже  досить  тих  невдач,
Які  спідкали  нас  усіх,
Які  прийшли  на  поріг.
Зеленіли  пишні  сади
І  не  бачили  тієї  біди.
Хороше  знайти  у  біді,
Погане  подолати  в  житті…
Весна  швидко  завітала
Щось  дала,  а  щось  забрала
З  зілля  щастя  зварила
І  все  кругом  покропила,
Але  сад  зав’яв
Сад  зелений  навіки  пропав.
Як  жити  без  нього  тепер?
Чому  куток  краси  помер?
Минає  все  і  всі…
Спокій  не  тільки  в  красі
Він  захований  у  порі,
Яка  панує  надворі.
6
Острів  весни  зникав…
Він  порятунку  бажав
Я  не  міг  допомогти,
Бо  далеко  треба  йти.
О,  як  кричав  зелений  сад
Чекав  на  дощ  на  мілкий  град,
Щоб  погасив  пожежу  тихо,
Щоб  не  дісталось  іншим  лихо.
Сади  попелу  навкруги
Вода  розмила  береги,
Очистити  усе  прагнула  вона
Та  їй  завадила  весна.
Весна  змарніла  із  дощем
Псувалась  з  кожним  днем.
Помітивши  конкретну  зміну
Занурився  у  морську  піну…
Зрадлива  ця  пора
Нечесна  в  неї  гра
Її  не  зрозуміти,
Доведеться  терпіти…
Доведеться  терпіти  весну
Бачити  подію  сумну,
Але  цей  вдалий  сум
Навіює  спокій  для  дум.
Згадав  усе  що  було
І  перед  очима  промайнуло
Усе  хороше  та  погане,
І  неприємне,  і  кохане.

2002

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193103
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.06.2010
автор: sashassop