Ти мене не слухаєш… Не треба! –
Вічне тільки сонце в небесах.
Я не вірю в схиблені химери –
шанси є ще випростати стан.
Ти мені на мріяв тиху помсту,
щоб дощем замити всі сліди
та стежки, що метені для гостей,
ще чомусь ведуть тебе сюди.
Ну давай… який ти вибрав спосіб?
Хоч мені про нього знати й зась,
Я скажу, про що мовчала досі…
Ну а ти? Наважишся сказать?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192929
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.05.2010
автор: zvitka09