Я можу напівлюбити,
ти згідний на це, коханий?
Мов ртуті собі налити
на хворі старезні рани.
Я можу піти, не прощавшись.
А ти постоїш навпроти.
Від мене весь світ забравши,
холоне останній дотик.
Я можу забути завтра,
що ти ще сьогодні зі мною.
Я більшого, милий, варта,
окрім самоти простою.
Я зникнути можу. Хочеш?
Сховаюсь в своїх бастіонах.
На дивному фоні ночі
твоя лиш незмінна корона.
Я можу мигдалю з'їсти,
запивши кокосовим соком.
Така-от химерна пісня,
що тхне лиш гріхом й пороком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192609
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.05.2010
автор: Halyna