Дощами зневоднене хворе небо,
Сіре і гнівне, напружено-хмарне,
Ти завтра почуєш слово "не треба"
Будеш шукати пояснень примарних.
Зневоднені очі сльозами карі,
Голос розгніваний, зашморг печалі,
Одягну на себе байдужість, як сарі,
Ти ще не знаєш, не "буде далі".
Перетяги далей і сірі вокзали,
Пахнуть дорогою зміни локальні,
Бо ми тут проїздом, і щоб не казали,-
Ждемо від’їзду свого в почекальні.
Дощами зневоднене хворе небо,
Поїзд за вітром несе у нікуди,
По рейках напнутих, так треба, так треба...
Далі не буде, далі не будеее...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192558
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.05.2010
автор: Лана Сянська