Творив Бог Землю, день і ніч.
Творив Бог воду і природу.
Творив життя і кожну річ
Не залишав без ймення й роду.
Творив ретельно й сотворив,
Посіяв цвітом самоплоду,
Вкінець людину він зліпив
Із пилу на свою подобу.
Над сотворенним владу дав -
Хотів приблизити до себе
Та от облудниця-змія
Зігнала нас із раю-неба.
Вона зігнала, чи самі
Ми заслужили гнів від Бога -
В гріхах зав*язли, мов в багні,
До Бога втратили дорогу.
Творець же вірив в нас, писав
Закони, по яким нам жити.
Він сина рідного послав,
Щоб правду нам вкінець відкрити.
Та що нам правда-на хресті
Розп*яли ми Творця Ісуса,
Друг з другом зводимо кінці,
Друг друга бємо, давим, душим...
Так покоління, так віки.
Пора би схаменутись світом,
В молитвах й вчинках всі гріхи
Перед Творцем вкінець та змити.
Й Всевишній гляне і простить,
Бо він Отець, Отець прощає!
Й наступить довгожданна мить
І правда землю уквітчає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192453
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.05.2010
автор: Борода