Море, береженьки, скелі хвилі.
Втрапиш в скелю – з гвалтом розібўєшься.
Де ті узбереженьки змужнілі,
Де і відпочинеш і всміхнешься.
Хвиля – не конячка малосила,
Кожну не займеш, не осідлаєш.
Але – розійшлася і накрила.
Ніц перевернула. Брав – то маєш.
Встиг пізнать її потужну вроду?
В штилях теплих – лагідна, мўягенька.
Загортає в синю насолоду,
Вдячна підгравальним витребенькам.
Світ. До берегів женуться хвилі.
Вдаряться – підгрунтями щезають.
З часом – гідні та...постуденілі
Знову над поверхнею злітають.
30.06.208р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192259
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.05.2010
автор: Юхниця Євген