Я геть пішла,
мене шукати вже не треба.
облиш мене на тисняву доріг,
я не одна,
я з перелітним птахом в небі
я в полі з вітром, де з Покрови сніг.
я – чорна ніч
ковтаю зорі, наче сором,
що тішились над нами і без нас.
Навіщо ти прийшов?
Щоб дивуватись горю,
чи втішити мене в черговий раз?
Не поспішай,
вповільни кроки, не зарадиш.
Не говори, бо все згорить на тлін…
Бо це ж не ти
колись давав мені поради,
що як полин, що як гіркий полин.
Я геть пішла,
мене шукати вже не треба.
облиш мене, як нехрист оберіг –
я – перекотиполе,
я – хмаринка в небі,
я – поле для не пройдених доріг…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192085
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.05.2010
автор: zvitka09