Я не вріжу тобі наче хліба ні дня, а ні ночі,
Спеленала вуста у серветку неначе дитя,
Заіржавів мій ніж, а точити немає охочих
Окрім тих, хто не вірить давно у святі почуття.
Відступися... Тут лінія кривди чорніша за привид.
Чорні яблука з раю, що нам дарували роки.
В них згоріли зернята... Надії на час як сновиди
Перейшли за межу, як за здобиччю хижі вовки.
Тільки світло ущербного місяця тінями рам’я –
всепрощаючий тан у мелодіях ритму життя –
На стіні у кімнаті народжує пісню напам’ять,
Пеленає думки у початок наступного дня...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191459
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.05.2010
автор: zvitka09