намагались втекти від світу
втекти від міста
начепили маски
звичайнісіньких перехожих
натягли нитку
повсякденної розмови
але очі – очі – очі
від них не сховаєш
головного
ними не зіграєш зухвало
а очі – очі – очі
зазирали
бентежачи душу
що так і не сховалась
від пронизливого погляду
а очі – очі – очі
вкрадались
вдивлялись
нишпорили по найвіддаленіших
кутках свідомості
роздягали тремтливу
не цураючись буденності
не цураючись світла
а душа
така дитинна і сором’язлива
зачаровано посміхалась
такій сміливості
впевненості
зухвалості
і байдуже вже
де там той світ
де там місто
ці очі – очі – очі
раптом
стали
всім
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=19132
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.08.2006
автор: Муза