Ти, як приспаний дощ:
Теплий, затишний, звичний…
Та можеш зірватись піти
І збирай тоді краплі,
вишукуй в росі.
Ти — приборканий вітер:
Лагідний, літній, п’янкий…
Та можеш зірватись, злетіти.
І вишукуй тебе,
і крайполя збирай…
Ти — омріяне сонце:
Золотаве, усміхнене, миле…
Та можеш забутись, піти.
І шукай-виглядай
по-за обрієм в хмарах…
Ти, як котик домашній:
Муркотливий, пухнастий, ласкавий.
Та можеш зірватись, побігти.
Тоді клич і шукай,
у ночі випитуй шляхи…
Ти можеш…
Але, я — твоя мрія,
твоя пісня і казка.
Я не буду шукать і виходить у поле.
Я не буду збирать діаманти чи перли.
Ти сам будеш радий мене віднайти
І станеш затишним, усміхненим, милим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191231
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.05.2010
автор: gala.vita