Милується роса у різнотрав’ї,
сюркоче стрибунець у лопухах
І соловей не тямиться у гаї,
Гойдає тишу ув очеретах.
Здалека, ген, пробуджується ранок,
Пустим цебром теленька у дворі,
А півень, цісарюючи на ганку,
радіє, що зерниною здобрів.
У березі, де прохолоди царство,
Де течія бринить об камінець,
Мов на базарі, гонорове птаство
Ранкову тишу зводить нанівець.
Гуляє вітер десь під небесами
І пахнуть матіоли на дощі…
Спасибі, Земле, за п’янку наснагу,
За слово, що голубиться в душі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190842
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.05.2010
автор: zvitka09