На гомінкому суєтному міському речовому ринку,
Ширпотреб продає галасливий молодик,
Аж підійшов дідусь:"Що маєш для старого,синку?
Шукаю окуляри- газети вечорами я читати звик."
"Дідусю, ви пробачте, немає окулярів,
За те, он подивіться, оно лежить медаль,
Ви ж воювали?Не візьму я з вас "долярів",
Лиш сотню гривень.Не хочете? А, жаль..."
Старий від люті гордо стрепенувся:
"Що продаєш, юначе ? Немає їй ціни,
Ти совісті, на жаль, мабуть, позбувся,
Не нюхав крові. Не бачив тих жахіть війни!
Як ми вмирали під аплодисменти вогняного муру,
Як їли спрагло землю, вгризаючись в пісок,
Як Женька закривав всім тілом амбразуру,
Рятуючи весь світ, забрав собі свинцю ковток!
Як Чернишевський Вася кров`ю обливався,
Як плакав гірко, бо пожить, ще мить, просив,
А я скрипів зубами й люто клявся:
За друга відомщу. І аж до Берліна мстив!"
Пішов старий, пошкутильгавши...Ветеран!
Ще довго продавець проводжав його очима в натовп,
А потім притулив до серця ту медаль, немов до ран-
Осколочок війни, як власну біль, благоговійно й свято...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190753
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.05.2010
автор: Межа реальності