Вона здивувалась:
Її диханням дихав,
Пив вуста, ніби спраглий
Подорожній вологу.
І свій погляд лишав,
У дзеркалі погляду.
Мчав на крилах,
Обіймав цю миттєвість,
Танув снігом,
Зволожував і напував...
Милувалася милим і мліла...
Брав у долоні, запалював свічку
Без виміру часу,
Бо тим часом була їм дорога.
А дорогою стало життя.
Навпрошки пережите,
Зафіксоване за хронометром,
Вигаптуване-вишите,
Розгалуджене
І обезброєне зброєю думки.
Лягало у руки твердинею
Першого тому.
Підставляла долоні,
Щоб дарма не стікало
Розповсюджене
Творче життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190501
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.05.2010
автор: gala.vita