Знавці давно мовчать. Все сказане – забвення…
Під поглядом хреста – надкупольні віки…
Ти не один такий. Ми разом - безіменні…
Ми вже давно себе назвали навпаки…
Під одягом дзвіниць – оздоблення смагляві…
Дивитися униз простіше - менше втрат…
Я майже як усі: дзеркально (у канаві)
Очікую тепла і променистих свят…
Накривши почуття (завісами і снами),
По підвіконню грім – знесилення зібрав…
Я разом з ним живу. Ти також поряд з нами…
Ти ж навіть часто сам раніше в нас бував…
З застеленим столом – забрав усі неділі…
Я знала, що твої, однак сама чомусь
Зманила, як дощі, дороги веснокрилі...
Їх вже давно нема. А втратити боюсь…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188946
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.05.2010
автор: Юлія Радченко