Я навчуся жити без тебе,
Покохаю зоряне небо.
І втону у зеленому листі,
Намалюю із квітів намисто
У своїй одинокій душі
Вранці сонця ніжне проміння
Чудодійним теплом зігріє.
В травах роси розкинуть насіння.
Життя плине постійно, невпинно,
Але ти десь учора лишивсь.
Я навчилась тримати печаль
У глибинах своїх очей.
Скільки в мене безсонних ночей?
Тільки знає одне лише небо,
Як я вчуся жити без тебе...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188796
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.05.2010
автор: Масяня