Благаю! – Ні, не починай,
Не варто знову попектися!
Свої останки позбирай,
І збоку пильно придивися,
Який обман і пилина...
Коли до нитки пропітніла,
Коли спізнилася весна.
А як вона того хотіла!..
Літала далі вищих днів,
Росу збирала найсолодшу
З чудових світанкових снів...
А зараз, чуєш, вже не хочу
На край себе нести на кіл,
І пнутись вістрю вглиб не буду.
Хотіла так... А ти хотів?
Бо вже не зможу, не забуду
Останніх слів, заввишки хмар
Пірнали всі думки до тебе...
І серце билось, як радар,
Що освітило темне небо.
Не треба звуків на руці...
Ти був – й не був... Чи так буває,
Що піт стікає по щоці,
Що душу навпіл розриває
Нестримний біль? І тільки вітер
Малює зустріч. Дежавю!..
Це ті самі пожовклі квіти,
Це очі ті, які люблю,
І де ти? Де? Чи так буває?
А чи в зіницях сон сліпий?
Мене до себе повертає
Одне: «Ти інший. Не такий!».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188267
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.05.2010
автор: Halyna