Я піду від вас...
назавжди, ніколи, навіки...
Зупиню свій час
Замкну на колодку повіки...
Заберу свої фарби
Нікому більше у будні
Я не стану так
малювати ніжністю Грудні.
Я вкраду квітки
із сердець засохлі й зів'ялі.
Я забуду де ти
Через когось такою я стала.
Розколю свій світ.
Хай об ноги твої розіб'ється.
Весь вип'єш цвіт
той, що ріс твоїм ім'ям у серці.
Не обернусь вам.
Це солодка життєва драма
Хто встиг, а хто ні
Там вже час. не пустять у браму.
Хай як там колись
Все було, а зараз нічого
Я хочу у вись.
Мене вже ховає дорога.
Я піду, знай це до смерті.
Так як я хочу не буде давно.
Все так нудить, аж хочеться вмерти.
Як в старому німому кіно.
Брешу-сміюся до болю.
Хочеш. не можеш. то стій.
Я забуваю вже долю.
Не була твоя...ти не мій.
Я піду від вас
Тиша і літо пробачать
Не шукайте час.
За минулим не плачуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187379
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.05.2010
автор: тепла осінь