Радуйся, дядьку, дядьку вусатий,
останню сорочку
із тіла знімають,
зі шкірою здирають.
Наділили бо землею -
вже не буде мало.
Гуртом швидко все закуплять,
ваш і хліб, і сало.
Он горбата із косою,
ноги ледве носить.
Встала рано із росою,
кролям траву косить.
На вулиці скрипка грає:
тихо й сумовито.
Та музика серце крає -
то життя розбито.
Скрипачка - підліток тоненький,
мов пагінець той молоденький,
що ріс до сонця з-під коріння
та на шляху зустрів каміння.
25.04.10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186068
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2010
автор: Валентина Ланевич