Переляк,біль у несподіваній розгубі,
Мов дзвонарем забито розпачі набат дзвінкий,
Застрягле на півслові ніжне й звичне"любий!"
Змінилось шепотом в болючому"не бий..."
Хоч потім будуть квіти і букет пробачень,-
"По п`яні все,-я був як сам не свій."
Та світ змінився вже,набув інакших значень.
Обмеживши у просторі наївність твоїх мрій.
Народна дурість каже:б`є-то значить любить,
У ній шукатимеш ти сенс для виправдання,
Й з надією, що час усе розсудить,
Рятуватимеш надщерблене кохання.
За першим разом прийде потім другий,
І не терпітиме вже він твоїх істерик,
Переночуєш ніч в найкращої подруги,
Готова вже втекти хоч до америк.
І вже втекла б, сховалась від себе в цій втечі,
Та в лоні носиш плід-його дитя,
І тягарем схиляється вагання на твої жіночі плечі,
Боїшся розміняти своє нещастя на одинокої буття.
А що попереду, то серцю невідомо,
Тяжка недоля в скривджених жінок,
Терпітиме!Й чужою в себе вдома,
Боятиметься за кожен свій непевний крок.
І тамуватиме в диті своє негоєне страждання,
Всю любов віддасть йому і нерозтраченої ніжності багаття,
В страху,що як молодість постукає своїм світанням,
Її синочок повторить батькове навіжене прокляття...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185777
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.04.2010
автор: Межа реальності