Холодний місяць марив серед хмар.
Тужливо вили вовки в серці лісу.
Самотньою стояла між примар
Твоїх обійм і слала їх до бісу.
А світ увесь невічливо замовк,
Усе в мені, неначе, заніміло.
Хотілося завити, ніби вовк.
Не чула серця, - так мене боліло.
На ноги наступав похмурий мрак,
І не було куди уже сховатись.
Я все чекала на наймеший знак,
І почал́а до цього привикати…
Себе переступлю, як ти навчив.
До крові здерті змучені коліна.
Це ти востаннє так мене «любив».
І це востаннє я тебе любила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184691
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.04.2010
автор: Марічка9