Я думаю про те, чого немає,
І небо часто в мене лиш своє.
Лише моїм волоссям вітер грає,
І знов чекаю мов чогось в фойє.
Такі всі різні, рідні люди-плями,
Часом коштовні як чуже кольє.
І відстані,і щастя міліграми,
І може їх чекаю у фойє?!
Колони древні, як всі давні узи.
Забулось все, та настрій щось псує.
Терниста радість, і закриті шлюзи,
Я знов надіюсь на оце фойє.
Є мрії-крила і аероплани,
І є секрет, хай буде це твоє.
Хтось хоче слави, часом і пошани
І мрії зупиняються в фойє.
Так важко відділити чорне й біле
Я так втомилась, все твоє, моє...
Лише прошу залиш для мене крила...
Хтось у футлярі, хтось в такім фойє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184164
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.04.2010
автор: Інна Іріс