Заплуталось сонце в розлогім гіллі,
дрімає байдуже проміння.
Малює на серці яскраві нулі
цей ранок,неначе майстриня.
Прикрасить подУшку волосся руде,
будильник співає про вічне.
В кімнату нахабно дух кави зайде,
він завжди до неї дотичний.
Розкидані зошити й сонні книжки,
а часу,як завжди,бракує.
Пропущене щастя-короткі дзвінки
вже мрія її прогресує...
Вливається в натовп,образа болить,
буденність ховає за ґрати.
"Спаплюжена зрадою сіра блакить,
тебе не існує,мій кате!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183434
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.04.2010
автор: Biryuza