В ресторані
Хлопці п’яні
Тішаться життям.
І промовив
Дядя Вова
- Синку мій, затям!
Їсти, пити,
Бути ситим, -
Не життя це сенс,
Бути зрячим
В недостачах -
Ось де є хосен.
Думав, думав
Отрок сумно,
Все метикував:
- Як не пити, -
Нащо жити,
Грець би мене взяв!
Промайнули
Роки булі,
І добро , і зло.
На Покрови
В дяді Вови
Все зійшлось село.
Йшов за гробом
Тихим робом
Сивий чоловік,
Він слова ті
Надкрилаті
Не відклав убік.
Достеменно
Не даремно
Жив на світі дід,
Раз хлопчина
Зла долину
Перейшов убрід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183255
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.04.2010
автор: Рідний