Пробач мені, я була зажорстока:
одразу було варто мені йти.
Тож слухай у собі завмерлі кроки,
на це мене штовхаєш тільки ти.
Пробач мені, що знову повернулась,
ще так хотілось вірити мені;
за те, що я як завжди посміхнулась,
за те, що не сказала тобі "ні".
Пробач мені ту сповідь на прощання:
вже зовсім ні до чого ті слова.
Вину я відчувала за кохання,
яке взяло усі собі права.
Пробач мені, я зовсім не хотіла,
щоб знову стало боляче до сліз,
ти вибач, що до тебе я летіла
крізь натовп, що мене кудись поніс.
Пробач за те, що я тобі зізналась
у тому, що ти рідний і близький.
Я просто ще наївно сподівалась,
що ти мені вже більше не чужий.
Пробач мені, що ще тоді згодилась
на зустріч ту у парку під дощем.
Пробач мені, що в тобі помилилась,
і в серці зараз в'є дороги щем.
Пробач мені за те, що пробачаюсь:
то мав би бути в тебе монолог.
Пробач, що вже опівночі розкаюсь
за те, що так любила я за двох.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183063
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.04.2010
автор: Halyna