Стиснута поміж живих монументів,
В тромбі дорожніх вен
Збираєш себе з чужорідних фрагментів,
Так доживаєш день.
Пальці німіють під творчою кризою:
Кожного разу –не ти.
Риси роками розмито репризами,
Скільки води…
В мареві дихає музика вулиці,
Хором калік.
Те,що в тобі ожило і ворушиться-
Знаєш,це крик.
Втомлена спокоєм,в тьмяному світлі
Вітр́инного напису
Спиш,склавши руки,немов у молитві,
Благаючи ляпасу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182261
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.04.2010
автор: Ольга Кричинська