То вже лишились лічені хвилини
До того, коли дзвони загудуть.
Яка ж то радість – Боже Воскресіння,
Це шлях тортур, його правічна суть.
Усі у своїх душах палять свічі,
Паски печуть, малюють писанки.
Усі Його в своїх думках покличуть,
Відімкнуть із сердець своїх замки.
Я, Господи, гадала вже й гадала,
Ну як умер за грішників святий?
Тебе я молитвами прославляла,
І помисел від себе гнала злий.
Ти витерпів усе і без пощади,
І хрест свій на Голгофу Ти доніс.
Для мене Ти, Ісусе, вогник правди,
Осушення людських гризот і сліз.
Не хочу жити так, наче Іуда:
За тридцять срібняків продати все.
Твоєю, Боже, я рабою буду.
І радість мені вістка принесе,
Що Ти живий, уже помежи нами:
Зійшов з високих праведних небес.
Обіймеш люд пробитими руками,
Та Ти, Ісусе, все-таки Воскрес!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181476
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.04.2010
автор: Halyna