Моя вина,що ніжним був з тобою,
І кригу серця твого розтопив,
Мені була безмежно дорогою,
Твоя любов.Я тільки нею жив.
А пам`ятаєш ,мила,березень торішній,
Як ми ходили до ріки по котики верби,
І цілувались,і поцілунок був,як котик ніжний,
Тоді здавалось,що він є символ нашої судьби...
Тебе нема,а котики цвітуть,і я скучаю,
По той бік смерті ти,навіщо ж я живу?
У натовпі,й на самоті тебе шукаю,
Й не знаю вже,куди в житті пливу.
Моя вина,що ніжним був з тобою,
Нехай страждав би,що поряд не була,
Та може доля пожаліла б тебе й весною,
По котики до мене б привела.
Сумую я,пробач мені,кохана,
Не гоїться ця рана, не гоїться і все!
Любов у нас була прекрасна безталанна,
Вона жива,бо серце у мені її несе...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181229
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.04.2010
автор: Межа реальності