Ходять кури по селі, та знай кудкудахчуть:
- Що робити з нашим півнем – нема в нього вдачі!
- Гребінь синій, ноги сині, і не кукуріка!
- Ой, щось треба вже робить, бо вкоротить віку!
- Як сусідським, то ще й так, а нам як же бути?
- Бігав півень, як козак, це ж не хоче й чути.
- Зажурився і змарнів – нема що й казати…
- Бачиш півень наш зустрів курку полосату!!!
- Та не просто вже рябу, не сільську куріпку.
- Даму бачив городську, дуже гарну дівку!
- Він до неї, так і сяк: підійти не може.
- Коли, глянь, біжить індик на курочку схожий.
- Здрастуй милая моя , мадмазель куріпка,
- Що здесь хоче оцей пан, може кукурікать?!
Бідний півень, аж зомлів:
- Ти ба, що з індиком! Гей, індюк, ти що здурів?
Той на нього криком:
-Вон отсюда, дурной бевзь,ти ще не злякався,
То йди глянь на гусака – він уже ус…..я!
Півень в армії бував, знав усі прийоми.
Як дасть клювом індюку – аж три переломи!!!
Гарна байочка у нас,
кури з індюками.
Ця розмова про запас,
коли розум є вас,
приходьте до тями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181226
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.04.2010
автор: fialka@