Чатують невтомно шалені спокуси,
розкиданий попіл вбиває наш час.
Знаходишся в вічному й дивному русі,
не встигла злякатись,а ти уже згас.
Це темрява кличе у псевдо простори,
обіцянки затишку діють,мабуть.
Повітря,як вчора,сьогодні прозоре,
ще й досі у тобі ці мрії живуть.
Заплющити очі...та це не врятує.
Мовчати,щоб стерти надії сліди?
Я бачу,як він синє небо малює,
регочуть нестримно огидні роти.
Не зможеш спинитись,хоча так потрібно,
читаю з натхненням брехливі листи.
У кожному слові тебе й досі видно,
а жертву чомусь не вдалось донести...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181061
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.03.2010
автор: Biryuza