Все-одно любитиму життя,
Хоч день прийдешній прийде знову сірий,
Без віри в себе,без віри в майбуття,
Все-одно,любитиму його без міри.
Хоч знову вмиє світ моя сльоза,
І тяжко відшукать причину для усмішки,
Допоки ще росте мого життя лоза,
Я насолоджуюсь буттям,цінуючи його обніжки.
Яка краса,коли згорають небеса,
Що зустрічають сонце на порозі!
А як не любити творчі чудеса-
Малюнки Божі на морозі?
Як ніжить слух осінній шум дощу,
І тішить серце голосна пташина пісня!
Собі,напевне,я ніколи не прощу,
Якщо розлюблю життя,й моя уява стане прісна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180611
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.03.2010
автор: Межа реальності